В Лізі підприємців «Українська справа» є чимало учасників. Кожен із них займається власною улюбленою справою, та всіляко намагається популяризувати українські цінності. Та є серед них унікальна людина бізнесу. Назва її фірми звучить як і основне гасло Ліги - «Свій до свого по своє». Галина Жонца, корінна тернополянка, справжня українка, вишиванки котрої носить півкраїни.
«Нас з братом виховували мама і бабуся. Змалку  привчали до того, щоб завжди говорити правду, будь що відстоювати власну думку. Бабуся часто розповідала про УПА, своє нелегке минуле. Я була молодша. Тож не надто цим цікавилася. А ось мій старший брат Євген слухав розповіді бабусі, увесь час щось запитував. Тоді почав читати відповідну літературу, вступив до Української гельсінської спілки.  Так розпочиналася патріотична стежина патріота своєї країни Євгена Філя», - розпочала розповідь пані Галина.

Після закінчення школи Галина вступила у  швейне училище. Планувала далі піти навчатися, хоча б на заочну форму, однак, час був дуже складний. Потрібно було працювати і то дуже багато, щоб вистачало на шматок хліба.
«Пішла працювати. Через якийсь час освоїла ще й спеціальність закрійника. Згодом вийшла заміж. Народила двійко діточок. Заробляли з чоловіком, як могли. Однак, результату не було. Тоді я вирішила, що потрібно щось робити і зважилася поїхати на заробітки в Польщу».
Довгих вісім років Галина Василівна щороку на кілька місяців їздила в чужу країну, щоб заробити грошей для своєї сім’ї.
«То була неофіційна робота. Працювала я по спеціальності. Пам’ятаю, шили у підвальних, холодних приміщеннях. Графік роботи теж був важким. Однак, гріла думка, що ще трішки і побачу дітей…»
Коли ж діти підросли, пані Галина вирішила зупинитися. Адже їм, особливо, у підлітковому віці, потрібна мудра материнська порада, підтримка. Тому із заробітками було покінчено. Вирішила, що вистачить працювати на когось, варто розпочати власну справу. Саме тоді на підтримку сестрі прийшов брат Євген.
«На той час Євген розпочав свій невеличкий бізнес, пов’язаний із українською символікою, національними виробами. Їздив по всій області, по найвіддаленіших районах, щоб йому щось пошили. Тоді прийшов до мене і каже: «Давай розпочинати власну справу. Мені буде простіше, та й тобі потрібна робота». Спершу у нас було дуже маленьке приміщення. Закупили швейну машинки. Так помалу пішла робота».
Галина Василівна каже,  що працювали одна. Далі їй на підмогу прийшла подруга і вони вже шили позмінно.  Згодом взяли ще одне приміщення, на підмогу пані Галині прийшли жінки, з якими працювала у Польщі.
«Ми починали з національної символіки. Окрім того шили спецодяг та рукавиці. Далі заводи почали закриватися і «спецовка» стала неактуальна. Я, моя донька та сестра чоловіка маємо посвідчення майстрів вишивки. Тож вирішили більше скерувати нашу роботу у цю галузь. Придбали вишивальні машини і почали займатися вишивкою. Їздили на різноманітні конкурси, фестивалі. Самі розробляли дизайн, власні лекала».
З часом, каже пані Галина, у низ з’явилося чимало замовлень. Українська вишивка ставала все популярніша. Тож часто молоді подружжя або наречені замовляли вишиванки з однаковими орнаментами. Бувало, що зверталися із проханням пошити однакові вишиті сорочки для батька і сина чи матері і доньки. Окрім того, багато замовлень було на весілля, хрестини тощо. Так бізнес помалу розширювався. Окрім вишивки, почали надавати послуги ремонту одягу та пошиття форми для різних підприємств.
«Замовлень вистачає. Роботи є багато. Проблема в тому, що робити нема кому. Зараз знову жінки масово їдуть за кордон на заробітки. Тож дуже важко знайти робочі руки. До прикладу, я уже рік шукаю кравчиню. Навіть співпрацюю з швейним училищем».
Так, зранку до вечора пані Галина, разом із донькою та іншими співробітницями, трудяться на підприємстві. Їхню продукцію, до слова, можна придбати у їхньому ж магазині «Обирай українське» на вулиці Замкова, 16.
«Свій до свого по своє» - таку неординарну назву підприємства, розповідає Галина Василівна, порадив брат Євген.
«Я спершу вагалася, адже дуже довга назва. Однак, з часом побачила, що  вона ще й оригінальна і гарно запам’ятовується», - додала жінка.
В Лізі підприємців «Українська справа», розповідає підприємець, теж опинилася завдяки братові.
«Євген з Михайлом Ратушняком давні товариші. Розповіли мені про Лігу, я й охоче погодилася. Бо їхнє гасло не тільки таке ж, як і назва мого підприємства. Я дотримуюсь його і в повсякденному житті».
А ще Галина Василівна розповіла, що в Лізі зараз існують такі собі карточки знижок. І будь-хто з учасників Ліги може їх оформити і скористатися послугами підприємців зі знижкою.
«Ліга підприємців – об»єднає підприємців навколо християнських  і національних цінностей і як в добрі давні часи вчить допомагати один одному і долучатися до українських справ. Варто сказати, що Михайло Ратушняк докладає чимало зусиль, щоб нас усіх згуртувати, залучити до різних проектів. Адже нині, як ніколи, потрібно популяризувати українські цінності, прививати любов до Батьківщини», - сказала на завершення Галина Жонца.