Події останніх років яскраво продемонстрували здатність нашого народу до самопожертви в ім’я високих ідеалів добра та справедливості. Нині, коли на сході України точаться жорстокі бої, коли щодня гинуть наші герої та мирні люди, ми повинні чітко усвідомити, що навіть вистояти і перемогти у цій війні буде недостатньо, якщо не відбудуться кардинальні світоглядні зміни, якщо не зрозуміємо простої та водночас надважливої істини: побудова справді міцної національної держави залежить не тільки від волі політичних лідерів чи від задекларованих у Конституції найгуманніших положень та демократичних свобод.
Майбутня Україна ніколи не буде справді суверенною та незалежною, якщо її й надалі будуватимуть за чужі, взяті у кредит, гроші.
Наша культура ніколи не стане національною, якщо концертні зали під час гастролей всесвітньо відомих українських виконавців будуть напівпорожніми.
Наша освіта не зможе виховувати патріотів, допоки славну історію народу спотворюватимуть чиновники, а не укладатимуть літописці.
Наша економіка не стане українською, якщо влада орієнтуватиметься тільки на залучення іноземних капіталів та поблажливість закордонних інвесторів, не подбавши про насичення власного ринку товарів і послуг конкурентоздатною продукцією національного виробника.
Світова практика знає чимало прикладів того, як у періоди економічних спадів та соціальних потрясінь людей об’єднувала ідея економічного патріотизму. Свого часу різновиди кооперативного руху в Австро-Угорщині, Франції, Німеччині і навіть у США за часів великої депресії значною мірою запобігли процесу розорення та фактичного знищення дрібного і середнього бізнесу, який у підсумку ставав основою цих національних економік.
Порятунком для українських селян називав кооперацію й митрополит Андрей Шептицький. «Лучіться разом, заводіть по ваших селах крамниці християнські, шпихлярі громадські і всякі інші пожиточні установи», - закликав він своїх сучасників, наголошуючи: «Християнин має любити усіх людей, але се не перешкоджає, що найпершою любов’ю має любити свою родину і свою вітчину… Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любити Україну».
Щоб активно впливати на життя тернопільської громади, формувати у краян благородні риси саме такої християнської любові та поваги до всього українського, два роки тому майже сто підприємців Тернопільщини об’єдналися у Лігу «Українська справа». Піднявши на свій прапор гасло кооперативного руху на Галичині 30-х років минулого століття «Свій до свого по своє», ми актуалізували його у сучасних умовах глобалізації економіки та нівелювання нашої історичної національної ідентифікації. «Українська справа» продукує економічний патріотизм, основою якого є принцип «УКРАЇНСЬКІ гроші – в українські руки – на українські СПРАВИ».
Уже зараз можна сміливо стверджувати, що Ліга стала невід’ємною складовою політично-суспільних, культурно-спортивних і національно-патріотичних подій та перетворень у нашому краї. Підприємці щорічно формують фонд Всеукраїнської культурно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких, фінансують видання українських книг, жертвують на спорудження українських храмів. За нашого сприяння в Тернополі проходить щорічний Всеукраїнський фестиваль «Цвіт вишиванки», ми - співорганізатори Чемпіонатів світу з футболу серед команд українських діаспор…
Духовність, честь, гідність, повага, справедливість, патріотизм, професіоналізм, активність, чесність, щирість стали для учасників Ліги не тільки задекларованими у статуті цінностями, а й критеріями практичної діяльності.
Революція Гідності, війна на сході України ще більше мобілізували підприємців. З першого дня громадянського спротиву «Українська справа» засвідчила свою позицію на мітингах та народних вічах у столиці, організацією харчування на Театральному майдані обласного центру, участю у діяльності страйкового комітету. Сотні тисяч гривень ми використали на підтримку сімей та родин загиблих земляків – Героїв Небесної Сотні, на допомогу добровольцям та воїнам у зоні АТО.
З кожним днем учасники Ліги все вище піднімають планку особистої відповідальності за все, що відбувається у Тернополі, в області та у країні.
Відрадно, що у своєму прагненні повернути Україну українцям, ми відчуваємо велику підтримку та всіляке сприяння патріотичної тернопільської громади, знаходимо все більше однодумців і соратників, гуртуємо підприємців навколо спільних національних пріоритетів.
«Що я зробив для України?» - ось єдино правильний варіант запитання, яке щодня повинні ставити перед собою всі, у кого б’ється у грудях українське серце, у кого живе українська душа, кого об’єднала спільна українська справа.
Михайло Ратушняк,
голова Правління Ліги підприємців «Українська справа».