«Плотицька Агропромтехінка» – підприємство, якому немає аналогів не лише в Україні, а й усіх країнах СНД. З 2003-го року його очолює Василь Заліщук – один із учасників Ліги підприємців «Українська справа». Нині підприємство забезпечує роботою не тільки мешканців Плотичі, а й довколишніх сіл і навіть Тернополя. І це – при тотальному безробітті, особливо в селах, і майже «сусідстві» з обласним центром. З часів розпаду СРСР ми стали свідками занепаду, здавалося б, процвітаючих і стабільних підприємств. Незважаючи на «кавалерійські наскоки» місцевого чиновництва, на підприємстві вдалося зберегти потужну виробничу базу. Нині на підприємстві функціонують ремонтний цех загального призначення, цех гумовотехнічних виробів та автогараж.

Окремий пункт виробничої стратегії підприємства – виробництво і ремонт гумовопруткових транспортерів і гумовометалевих роликів. Досі такі транспортери виготовляли тільки за кордоном. Основним напрямком на найближчу перспективу є освоєння ремонту всіх видів бурякозбиральних комбайнів іноземного виробництва, оскільки кількість такої техніки в Україні з кожним роком зростає. Для цього на «Плотицькій Агропромтехніці» є все – виробничі території, устаткування, висококваліфіковані кадри і, головне, – бажання. Нині про минуле, сьогодення і майбутнє «Плотицької Агропромтехніки» «НОВА…» розмовляє з керівником підприємства Василем Заліщуком.

– Василю Ярославовичу, ви фактично з нуля організували успішне підприємство. Як вам це вдалося?

– Напевне, було велике бажання працювати, вміння бачити перспективу і кінцеву мету. Якщо повернутися у 2003-ий рік, то підприємство було фактично визнане банкрутом. Люди роками не отримували зарплатні, а нечисті на руку чиновники поділили між собою територію і хотіли знищити підприємство. Мені було нелегко налагодити роботу. Вистояти допомогли колектив – люди, які усе життя пропрацювали тут, любили свою роботу і хотіли все зберегти. Я пообіцяв, що профіль підприємства змінювати не буду. А ще було майже вісім років судової тяганини, допоки зміг приватизувати підприємство. Як бачите, мої старання не виявилися марними…

– Отже, сьогодні...

 –  Сьогодні «Плотицька Агропромтехніка» – єдиний виробник гумовопруткових транспортерів, гумовометалевих роликів і гумовометалевих валів для всіх видів: буряко-, картопле-, томато-, цибуле-, морквозбиральної техніки і навантажувачів типу Ropa, Holmer, Kleine, Vervaet, Moreau, Matrot, Grimme, Agrifac, WIC, AVR, Reekie. Усі підприємства нашого профілю в Україні фактично займаються перепродажем іноземних аналогів, ми ж виготовляємо усе самі, відтак ціни у нас вдвічі нижчі. Нині нашими замовниками є підприємці з усієї України, а також з Молдови. Сподіваємося, що невдовзі вдасться налагодити співпрацю з німецькою фірмою, яка постачає запчастини Білорусі. Щоправда, у зв’язку з воєнною агресією Росії довелося розірвати усі партнерські угоди з російськими підприємствами. Думаю, що від цього наш бізнес особливо не постраждає.

– Чи позначилася на роботі вашого підприємства економічна криза? Мабуть, зменшилася кількість замовлень?

– Час нині й справді складний, ціна на матеріали зросла у три, а то й у п’ять разів, а це відповідно позначається на ціні виробів, і тут ми нічого вдіяти не можемо. Однак на кількості замовлень це поки що суттєво не позначилося.

– Як, на ваш погляд, чи мають українські виробники шанси втриматися на ринку і конкурувати з іноземними фірмами?

– Українські товари завжди були якісні, і не має суттєве значення профіль підприємства. Наприклад, на машинобудівному заводі «Мотор Січ» у Волочиську робітники працюють у три зміни, отже, є замовлення. А Харківський тракторний завод випускає продукцію, що не поступається європейським аналогам. Так що нам є чим пишатися.

– Ви активно допомагаєте бійцям на передовій, а нещодавно навіть подарували броньований автомобіль…

– Так, ми кілька разів на місяць перераховуємо кошти на різні волонтерські програми. Тут, у тилу, ми повинні розуміти, що хлопці, які служать в зоні АТО, захищають нас, і якби їх там не було, ворог уже був би тут, відтак мусимо зробити все належне для них. А якось мене вразив телесюжет, в якому бійці скаржилися, що їм бракує техніки, щоб вивозити поранених з поля бою, і що багатьом можна було б урятувати життя, відтак наш колектив вирішив допомогти. Наш ГАЗ-53 ретельно відремонтували, забронювали і разом з усіляким провіантом, в чому нам дуже допомогли мешканці Плотичі, відправили на Схід. Нещодавно телефонували хлопці із зони АТО, дякували…

– Насамкінець поділіться формулою вашого успіху.

– Тут особливих секретів немає. Треба просто частку прагматизму помножити на велику частку романтики плюс хороший колектив.

… Василь Ярославович виходить на подвір’я, щоб показати свою господарку. Поміж новими майстернями – доріжки і акуратно підстрижені газони. На одному викладено емблему «Я люблю Україну».

– Невдовзі висадимо квіти і буде дуже гарно, – каже Василь Заліщук.

Уже повертаючись до Тернополя, подумала: щоб досягти успіху потрібно по-справжньому любити свою роботу, країну і все українське. І тоді позитивний результат не змусить себе чекати.

Оксана СМІЛЬСЬКА